Як говорили в Добровіллі та Уплатному: словник Близнюківщини
Кожен регіон України має свої особливості мови. В різних містах та селах навіть одне слово може вимовлятися з різним наголосом чи закінченням. Близнюківщина не є винятком - її особлива говірка стала популярна останнім часом завдяки творчості гурту “Курган і Агрегат”, солісти якого родом з с. Близнюки.
Доволі поширеним явищем у близнюківській говірці (до якої і належать добровільська і уплатнівська) є вимовляння звуку “а” там, де повинен бути звук “о” (як-от “смачний адєкалон” (“Комплекси”, Курган&Агрегат), коли мало б звучати як “одеколон”), часто звучить “мая” замість “моя”. Також особливою ознакою саме цієї говірки є відсутність звуків “дж” і “дз”, тобто замість “сиджу” часто вимовляється “сидю”, замість “ходжу” - “ходю” тощо. Також наявний російсько-український суржик, в якому часто звучать російські слова на український лад: “стісняюсь”, “дєньгі” (“Комплекси”, Курган&Агрегат), “больниця”. Доволі примітним є і часта відсутність твердих звуків (особливо Ч і Р): Харків найчастіше звучить як “Харьків”, слово “чути” звучить скоріше як “чюти”.
Мовознавці навіть створили діалектний словник, в якому фіксуються слова регіонів Харківщини та навіть окремі села, де саме ці слова поширені (“Матеріали до діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини)”, А. Сагаровський).
Чому ж так склалося і звідки пішов саме такий варіант близнюківської говірки? Тут варто повернутися до історичних витоків. Селищем Близнюки та сусідніми хуторами володіла династія Коростовцевих. Наприкінці ХІХ ст - поч. ХХ ст. їм подарували кріпаків з Орловської губернії, які привезли з собою і мову. Протягом плину часу орловські кріпаки асимільовувалися і їхня російська перемішувалася з українською, створюючи суржик, який не був схожий на інші, та форми слів, яких більше не було ніде. Старше покоління, що проживає на Близнюківщині досі може розмовляти саме тією російською ХІХ-ХХ ст. Однак попри це, саме Слобожанська українська вважається однією з найбільш наближених до літературної української мови.
Отже, словник Близнюківщини ґрунтується на суміші двох мов: літературної української та давньої російської. Мови перепліталися, утворюючи суржик, а також через переважання української, говірка з часом перетворювалася на українську з невеликими видозмінами. Близнюківській говірці також притаманне закінчення “-ть” в дієсловах там, де мало б бути “-ти” (напр. Робить замість робити), однак дана форма діалектизму є і в інших регіонах по всій території країни. Що ж до інших форм змінювання слів, то найчастіше це відбувалося шляхом спрощення приголосних та відсутністю чіткої вимови звуку “о” там, де він потрібен.
Джерела і література
Курган & Agregat - «Комплекси» (текст пісні).
Сагаровський А.А. Матеріали до діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини): у 2 вип. Харків. нац. університет ім. В.Н.Каразіна.
Як говорить Харківщина? Мовознавець — про особливості говірок, харківську лексику та суржик у регіоні. Марія Солодовнік, Роман Кривко, “Суспільне Харків”.